Етичний кодекс гештальт терапевта

EAGT (European Association for Gestalt Therapy), заснована 1985 р.

Кодекс етики та Професійної практики.

ВСТУП:

Це нова редакція Етичного кодексу та Професійної практики для всіх індивідуальних та інституційних членів Європейської Асоціації гештальт-терапії. Цей Кодекс має дві цілі: по-перше, визначити загальні цінності та принципи та встановити стандарти професійної поведінки для гештальт-терапевтів та навчальних гештальт-інститутів, і по-друге, інформувати та захистити тих членів громадськості, які хочуть скористатися їхніми послугами.

Гештальт-терапевти відповідають за дотримання принципів, наведених у цьому Етичному кодексі та Професійній практиці, і повинні скоріше використовувати цей кодекс як основу для гарної практики, а не як простий набір мінімальних вимог.

Цей кодекс дає переваги не тільки для захисту клієнтів, але також передбачає захист терапевта за допомогою встановлення стандартів поведінки, які прояснюють межі практики та звітності у робочому сеттингу.

Загальною метою психотерапії є просування психофізичного та соціального благополуччя окремих осіб, груп та суспільства загалом через психотерапевтичні відносини (переважний сеттинг). Гештальт-терапія визнає ці цілі загалом, зокрема, суб’єктивність благополуччя особистості як феноменологічної сутності у своїй полі. Оскільки здійснення цієї особливої ​​мети відбувається у діалоговому підході, що ґрунтується на визнанні автономності та саморегуляції особистості, ці кодекси практики пропонують місце зустрічі для вирішення розбіжностей між двома чи більше сторонами. Вирішення розбіжностей для гештальт-терапевтів досягається через діалог та обмін, на відміну від ієрархічної системи суджень та наслідків.

Цей кодекс застосовується до всіх індивідуальних та інституційних членів Європейської Асоціації Гештальт-терапії на міжнародному рівні. У разі розбіжностей між цим кодексом та національними кодексами перевагу мають національні кодекси. Цей кодекс може бути переглянутий у разі подій, які демонструють його неадекватність для практичного застосування як стандарти професійної поведінки.

Цей кодекс поділено на дві частини. Перша частина перераховує ті цінності та принципи, які є невід’ємними правами особистості. Друга частина демонструє ті провідні правила, які поважають та захищають ці права.

Усі члени ЄАГТ погоджуються з правилами Процедури розгляду скарг, щоб повідомляти про порушення Етичного Кодексу та Професійної практики та оцінювати їх.

Кожен член погоджується та приймає, разом із Етичним Кодексом та Професійною практикою, ці правила Процедури розгляду скарг.

Етичний комітет ЄАГТ відповідає за дотримання Етичного кодексу та правил Процедури розгляду скарг для національних головних організацій та, де це доречно, для національних організацій, що сертифікують.

ЄАГТ вітатиме і підтримуватиме створення Етичного кодексу та правил Процедури розгляду скарг у тих країнах, де вони ще не прийняті, щоб цей кодекс погоджувався зі стандартами ЄАГТ та одночасно дозволяв мати культурні відмінності або польові умови (наприклад, юридичні, політичні).

ЄАГТ також підтримуватиме створення та підтримку Етичного кодексу та Процедури розгляду скарг національними головними (вищими) організаціями у разі, якщо він ще не існує.

Процедура розгляду скарг, наведена у розділі З цього Кодексу – це процедура, якої слід дотримуватися у разі скарги на члена ЄАГТ, який проживає в країні, де немає національної сертифікуючої організації, або національної організації гештальт-терапії зі своїм Етичним кодексом та Процедурою розгляду скарг.

У країнах, де такі організації існують, національна організація, що сертифікує, буде разом з ЄАГТ арбітром для проведення фінального апеляційного процесу у разі, якщо коректні процедури не були проведені.

А. Етичний кодекс

1. Затвердження рівноцінності всіх людей.

2. Повага до унікальності, цінності та гідності всіх людей.

3. Повага відмінностей расових, походження, етнічних, статевих, сексуальної ідентичності чи переваг, фізичних недоліків, віку, релігії, мови, соціального і економічного статусу та потреби у духовності.

4. Визнання важливості автономності та саморегуляції індивіда у контексті контактних міжособистісних відносин.

1. Кодекс Професійної практики у гештальт-терапії.

B.1 Компетентність

B.1.1 Гештальт-терапевт приймає тільки ті доручення, де він знає, або повинен знати, що він має достатню компетентність, щоб займатися цими завданнями і привести їх до завершення, яке буде корисним для процесу клієнта.

B.1.2 Під час робочого процесу гештальт-терапевт, у міру виявлення меж своєї компетентності, перенаправить клієнта до іншого фахівця або встановити співпрацю з іншим фахівцем (або фахівцями).

B.1.3 Перший крок у цьому процесі – це переузгодження початкового контракту з клієнтом. Продовження роботи з клієнтом означає необхідність вжити заходів, спрямованих на посилення компетентності. Такі дії можуть бути такими:

B.1.3.1 Терапевт уважно вивчає, чи його компетентність може бути застосована в тому полі, в якому повинна проходити терапевтична робота, повністю на користь клієнту. Якщо гештальт-терапевт визначить, що контекст поля, його структура, межі та домінуючі цілі будь-яким чином вступають у суперечність або є занадто обмежуючими для розгортання компетентності, необхідної для подальшого процесу клієнта, він утримується від будь-якої подальшої роботи в даному полі.

B.1.3.2 Гештальт-терапевт шукає підтримку та пояснення щодо своєї скрути в даній проблематичній ситуації з досвідченими колегами.

B.1.3.3 Гештальт-терапевт шукає індивідуальну або групову супервізію, залежно від того, який сеттинг найкраще організує підтримку та прояснення в його ситуації.

B.1.3.4 Гештальт-терапевт будує зв’язки з представниками інших професій та установами (такими, як клініки) з тим, щоб мати достатню діагностичну та терапевтичну безпеку та достатні засоби надати допомогу клієнту у разі, якщо він досягне меж своєї компетентності або сеттингу.

B.1.4 Гештальт-терапевт захищає свою роботу та професію загалом від будь-яких некваліфікованих дій та процедур (лекції, інтерв’ю, виступи для засобів масової інформації, семінари), які не відповідають узгодженим професійним стандартам.

B.1.5 Гештальт-терапевт звертається за індивідуальною терапією у разі виникнення проблем у його терапевтичній роботі, таких як особистісна криза, ознаки вигорання та/або труднощі у збереженні меж близькості та спокуси.

B.1.6 Методологічний та технічний підхід у терапевтичному процесі має служити терапевтичним цілям та потребам розвитку клієнта, за якими було досягнуто узгодженості під час укладання контракту. Гештальт-терапевт усвідомлює, що будь-яке відреагування, особливо експресивне або катартичне відреагування, вимагає зняття драматичності, яке досягається шляхом докладного та обережного опрацювання.

B.1.7 В освітньому процесі, який триває всю професійну кар’єру, гештальт-терапевт піклується про розширення та поглиблення своєї професійної та особистої компетентності. Гештальт-терапевт відкритий для важливих подій, які впливають на цей процес, чи то в галузі гештальт-психотерапії, чи в інших областях або школах психотерапевтичного дослідження та практики, беручи до уваги користь для клієнтів.

B.1.8 Гештальт-терапевт підтримує акуратне ведення записів своєї діагностичної та терапевтичної роботи з клієнтом та дотримується національних приписів щодо терміну зберігання документів та необхідних заходів безпеки. Акуратне ведення записів означає відповідність науковому рівню, передбаченому національними регулюючими актами в психотерапії та згоду з об’єктивністю та ясністю, необхідними для того, щоб документація та її вміст були зрозумілі та придатні для іншого фахівця-терапевта.

B.2 Відносини клієнт/терапевт

B.2.1 Відносини клієнт/терапевт – це професійні відносини, у яких благополуччя клієнта має першорядне значення для терапевта.

B.2.2 Гештальт-терапевти визнають важливість цих відносин для ефективності терапії та усвідомлюють силу та вплив питань залежності, властивих цій ситуації. Гештальт-терапевт діятиме відповідно до цього розуміння і не експлуатуватиме чи зловживатиме клієнтом фінансово, сексуально, емоційно, політично чи ідеологічно для своєї власної переваги, або для своїх власних потреб, або для переваги будь-якої іншої людини чи установи.

B.2.3 Гештальт-терапевти усвідомлюють ситуації, коли інші відносини чи зовнішні зобов’язання вступають у конфлікт із інтересами клієнта. Коли виникає такий конфлікт інтересів, то відповідальністю гештальт-терапевта буде відкрито привнести його в область терапевтичних відносин і вжити необхідних заходів для вирішення цього питання.

B.2.4 Фізичний контакт у терапевтичному процесі орієнтований виключно на благополуччя клієнта та потребує спеціальних професійних роздумів та уваги. У тому, як поводитися з фізичним контактом у терапевтичних відносинах, першорядне значення має згоду клієнта.

B.2.5 Гештальт-терапевти визнають, що паралельні відносини, такі як найманий співробітник, близький друг, родич, сусід чи партнер, несумісні з терапевтичним процесом.

B.3 Конфіденційність

B.3.1 Усі обміни між гештальт-терапевтом та клієнтом вважаються конфіденційними та підлягають

регулюванню відповідно до статті B.7 нижче.

B.3.2 Зберігання особистих даних клієнта, включаючи записи про його історію, підлягає регулюванню відповідно до відповідних національних юридичних та професійних нормативних документів.

B.3.3 Гештальт-терапевт піклується про те, щоб особиста інформація, яка дозволяє ідентифікувати клієнта, не передавалася через перехресні мережі конфіденційних взаємин, таких як супервізія.

B.3.4 Коли гештальт-терапевт хоче використовувати конкретну інформацію, отриману ним у роботі з клієнтом, для лекції чи публікації, він повинен отримати попередню згоду клієнта та зберігати сувору анонімність щодо імен та даних, використовуючи добре маскуючі описи, процесуальний підхід, імена інших колег в якості авторів, щоб гарантувати, що клієнт не може бути упізнаний.

B.3.5 Коли гештальт-терапевт хоче використовувати особливий матеріал з нагоди для дослідження, звітів або публікацій, він повинен отримати поінформовану згоду клієнта, наскільки це можливо, і зберігати анонімність клієнта.

B.3.6 Використання відео, аудіозаписів та фотографій вимагає дозволу клієнта або письмового дозволу його законного представника.

B.3.7 Коли гештальт-терапевт хоче отримати відповідні дані про клієнта від інших фахівців або установ, він повинен дотримуватися прав клієнта відповідно до нормативів національного права. Це також стосується поводження з письмовими даними про клієнта.

B.3.8 Гештальт-терапевт бере до уваги право клієнта поглянути на письмові дані про себе, як це описано в національних юридичних нормативних документах, та вибірково передає ці дані клієнту.

B.3.9 Коли громадські чи приватні установи, такі як суди, страхові компанії тощо. запитують дані щодо клієнта, гештальт-терапевт слідує національним юридичним нормативам. При цьому гештальт-терапевт обговорює це з клієнтом і діє таким чином, що є найбільш вигідним для терапевтичного процесу.

B.3.10 Якщо згідно з національними нормативами клієнт вважається неповнолітнім, гештальт-терапевт застосовує всі вищезгадані рекомендації щодо терапевтичних відносин. На додаток, гештальт-терапевт підпорядковується національним юридичним та професійним нормативам у питаннях інформації про опіку дітей у випадках зловживання чи інших серйозних форм недостатньої турботи.

B.4 Укладання договору з клієнтом

B.4.1 Будь-яка угода, досягнута між гештальт-терапевтом і клієнтом, є обов’язковою для обох сторін, будь вона укладена письмово або усно.

B.4.2 Гештальт-терапевт ясний і відкритий щодо своєї компетентності, умінь та досвіду у процесі обговорення терапевтичного контракту з потенційним клієнтом.

B.4.3 Гештальт-терапевт проведе процедуру прийому, сумісну з процедурою прийому у його практиці.

B.4.4 Будь-які записи або спостереження за терапевтичними сесіями будуть обговорені та погоджені з клієнтом.

B.4.5 Контракти з клієнтами, будь то письмові чи усні, повинні бути ясними щодо вартості, термінів оплати, місця зустрічей, перерв та ануляцій сесій клієнтом або терапевтом. Прикладом перерв може бути, наприклад, святкові дні, інші професійні зобов’язання, хвороба тощо. Тривалість терапії, передача клієнта та завершення також обговорюються з клієнтом та шукається взаємна угода.

B.4.6 У разі особистісної кризи або фізичної хвороби гештальт-терапевт включиться в супервізію як спосіб відновити професійні відносини.

B.4.7 Гештальт-терапевт гарантуватиме, що протягом терапевтичних відносин нічиє особисте втручання, принципи та оцінки, а також думки та інтереси людей з оточення клієнта, незалежно від ступеня їх близькості з клієнтом, не вплинуть на терапевтичний процес.

B.4.8 Будь-які зміни, зазначені вище, вимагатимуть переобговорення та зміни початкового контракту.

B.5 Реклама

Реклама буде зводитись до опису пропонованих послуг та кваліфікацій людей, які пропонують ці послуги. Реклама не включатиме свідоцтва, міститиме порівняння або якимось чином наводити на думку, що запропоновані послуги більш ефективні, ніж послуги інших колег та інших терапевтичних шкіл або організацій. Реклама регулюється національними нормативами та кодексами юридичних та професійних організацій.

B.6 Безпека

B.6.1 Гештальт-терапевт вживе всіх розумних заходів, щоб гарантувати, що клієнт не зазнав фізичної чи психологічної шкоди під час терапевтичних сесій у тому фізичному оточенні, де проходить терапія.

B.6.2 Гештальт-терапевт забезпечить конфіденційність терапевтичних сесій, щоб вони не були підслухані, записані або спостерігалися будь-ким, крім терапевта, без згоди клієнта.

B.6.3 Гештальт-терапевти та установи зобов’язані забезпечити свою професійну роботу адекватною страховкою (якщо це можливо в їхній країні).

B.7 Виняткові обставини.

B.7.1 Можуть виникнути такі обставини, у яких гештальт-терапевт повинен вжити заходів, щоб захистити клієнта та його соціальне оточення у разі, якщо він визнаний недостатньо здатним керувати собою. У таких випадках, у міру можливості, бажано отримати згоду клієнта на зміну умов контракту з приводу конфіденційності, за винятком випадків, коли є серйозні підстави вважати, що клієнт більше не бажає або не здатний брати на себе відповідальність за свої дії.

B.7.2 При укладанні контракту з клієнтом, з яким гештальт-терапевт підозрює можливість настання таких виняткових обставин, він повинен запитати клієнта, до кого з його оточення можна звернутися в такому випадку. У такому разі відступ від контракту буде обмежений тими фактами і часом, суворо необхідними для того, щоб клієнт відновив свою відповідальність за свої дії.

B.7.3 У разі виникнення індивідуальної та/або колективної надзвичайної ситуації (наприклад індивідуальна та/або колективна загроза життю, соціальні заворушення, війни, природні катастрофи тощо) гештальт-терапевт розглядатиме конкретні обставини, що склалися, і в міру можливості зберігати конфіденційність та автономію клієнта.

B.7.4 Гештальт-терапевт захищатиме автономність клієнта та професійну конфіденційність у таких випадках, коли психотерапевтичний процес є частиною більшого процесу, що стосується благополуччя клієнта. Це зокрема стосується випадків, коли психотерапевтичний процес був ініційований “на замовлення (на комісійній основі)” (робота в лікарні, робота з організаціями, робота з неповнолітніми тощо), або в команді з іншими працівниками сфери охорони здоров’я. Гештальт-терапевт прояснить особливості цього контракту на початковій фазі контракту з клієнтами та іншими фахівцями та особами, яких це стосується, та контактуватиме з третьою стороною лише після отримання згоди клієнта.

B.8 Роль терапевта у суспільстві.

B.8.1 Закон.

 Гештальт-терапевт поінформований і в курсі поточного національного законодавства, яке застосовується до його професійної практики або установи, і слідкує за тим, щоб дотримуватись відповідних юридичних приписів.

B.8.2 Дослідження. Гештальт-терапевт відкритий для співпраці в дослідницькій роботі, яка є інструментом для подальшого розвитку у професійній терапевтичній та діагностичній роботі, та робить результати своєї власної дослідницької роботи доступними для терапевтичного співтовариства.

B.8.3 У своїй власній дослідницькій роботі гештальт-терапевт дотримується правил, які поважають роботу його колег, та авторських прав на будь-які професійні матеріали.

B.8.4 Відповідальність перед колегами та іншими.

Гештальт-терапевт відповідальний за свою роботу перед колегами та роботодавцями, але насамперед він покликаний поважати межі, потреби та автономію клієнта, а також договір про конфіденційність, який з ним укладав.

B.8.5. Гештальт-терапевт утримується від просування своїх послуг, освіти та професійних якостей, як у особистому контакті, і у публічних виступах.

B.8.6 Гештальт-терапевт дотримується національних професійних нормативів щодо інформування громадськості про свої послуги за допомогою дверних табличок, оголошень у газетах про відкриття практики, телефонних довідників або в Інтернеті.

B.8.7 Публіка не повинна бути введена в оману щодо послуг та кваліфікації, які фактично не пропонуються, оскільки це може позбавити клієнта можливості звернутися до пропозиції такої послуги чи кваліфікації в іншому місці.

B.8.8 Гештальт-терапевт не приховує від клієнта інформацію про доступні професійні послуги та допомогу від інших колег чи установ.

B.8.9 Гештальт-терапевт поважає, в тому числі на публіці, роботу інших колег і утримується від дискваліфікуючих зауважень про інші теоретичні моделі, школи або колеги в різних професійних ролях.

B.8.10 Гештальт-терапевт не братиметься за завдання або проект, до якого вже включений інший колега, особливо якщо вже існує терапевтичний контракт між клієнтом та іншим терапевтом. У разі сумнівів гештальт-терапевт веде діалог із колегою після отримання попередньої згоди клієнта.

B.8.11 Гештальт-терапевт не візьме до уваги економічні чи особисті вигоди при перенаправленні клієнтів іншому колезі чи установі.

B.8.12 Якщо гештальт-терапевту стає відомо про поведінку колеги, яка може підірвати репутацію психотерапії, він має конфронтувати його непрофесійні (неетичні) дії та/або його професійну асоціацію.

B.8.13 Діяльність, яка завдає шкоди.

Гештальт-терапевт не бере участі в офіційних чи приватних заняттях, які можуть завдати шкоди репутації та етиці його професійної поведінки та ролі та репутації самої професії.

B.8.14 Політичні аспекти терапевтичної роботи.

 Гештальт-терапевт усвідомлює соціальні та політичні наслідки, які можуть настати в результаті його роботи, а також соціальні та політичні аспекти, що впливають на контекст його клієнтів.

B.8.15 Навчання психотерапії.

Завдання навчання психотерапії полягає в тому, щоб інформувати учнів теоретичного, методологічного та технічного розвитку в психотерапії загалом і гештальт-терапії зокрема, об’єктивним і доступним способом. Особисті погляди та думки викладачів мають бути оголошені як такі. Не повинно бути викликано жодних хибних очікувань, особливо щодо офіційного визнання освіти національними компетентними органами та законами, що регулюють психотерапевтичну освіту, та рознесення носити титул “психотерапевт”, а також права претендувати на роботу, оплачувану фондами охорони здоров’я або страховими компаніями.

B.8.16 Інститути, які навчають гештальт-терапії, перевірятимуть кваліфікацію, очікування та психофізичну придатність абітурієнтів та надавати ясну та повну інформацію щодо програми навчання та внутрішніх нормативів.

B.8.17 Інститути, які навчають гештальт-терапії, гарантують якість навчання у тому, що стосується спеціальної компетентності викладачів та супервізорів та відповідності їхній програмі. Вони здійснюють внутрішній контроль за якістю освіти та надають простір та місце для вдосконалення та порівняння методології викладання.

B.8.18 Відносини між викладачами та студентами та між інститутами мають бути чіткими та прозорими.

Навчальні гештальт-терапевти усвідомлюють особливі характеристики рольових відносин між тими, хто навчається і тими, хто вчить, і не зловживають цими відносинами для своєї вигоди. Вони враховують можливу залежність, ідеалізацію та оціночність, властиві цим відносинам. Навчальні інститути надають директиви, що структурують відносини студент-викладач, та форуми, де можуть обговорюватися та вирішуватись проблеми.

B.8.19 Інститути періодично перевірятимуть, чи досяг студент задовільного рівня у навчанні, і нададуть відповідні та прозорі структури для цього.

B.8.20 Етичні принципи напряму та регулювання відносин клієнт-терапевт та управління ролі терапевта в суспільстві однаково відносяться і до галузі викладання, і до викладачів та студентів (компетентність, конфіденційність, увага до взаємин, укладання контракту, безпека).

B.8.21 Студент, який навчається гештальт-терапії, буде захищений від можливих збоїв, що створюються змішуванням ролей з боку навчального терапевта, якщо він утримується від участі в офіційній процедурі, спрямованої на оцінку просування та готовності свого студента.

B.8.22 Інститути контролюють та забезпечують адекватні особисті, дидактичні, клінічні та наукові стандарти для свого навчального персоналу. Повинні бути забезпечені професійний обмін серед навчальних терапевтів, їх необхідна супервізія та подальше навчання та розвиток.

B.8.23 Якщо гештальт-терапевт перебуває в конфлікті між різними або декількома етичними позиціями та вимогами і не може вирішити цей конфлікт самостійно або за допомогою інтервізії чи супервізії, тоді він повинен звернутися до Етичного Комітету, створеного в його інституті чи професійній асоціації, щоб одержати необхідне консультування.

B.9 Відносини з колишніми клієнтами

B.9.1 Гештальт-терапевт залишається повністю відповідальним за відносини з колишніми клієнтами та нинішніми підопічні-студенти.

B.10 Юридичні процедури

Будь-який гештальт-терапевт, який є членом ЄАГТ, у разі потрапляння під суд за звинуваченням у злочині або опинившись суб’єктом успішного цивільного позову, пред’явленого клієнтом, повинен повідомити про це правління ЄАГТ.

Введення в процедуру скарг та апеляцій.

Нижче наведено процедури, які необхідно виконувати у випадку, якщо порушено скаргу проти члена ЄАГТ, який проживає в країні, де немає національної сертифікуючої організації або немає національної психотерапевтичної організації або гештальт-організації зі своїм Етичним кодексом та Процедурою розгляду скарг. Очевидно, що ці процедури є обмеженими процесами і стосуються таких організацій та осіб. За винятком тих додаткових осіб, обраних до Комісії зі скарг та апеляцій, усі інші мають обиратися на строк два чи три роки шляхом загального голосування членів під час засідання.

Комітет із скарг.

Цей комітет керує процедурою скарг. Він подає щорічний звіт до Етичного комітету та Виконавчого комітету, в якому зберігається анонімність. У ньому вказується природа, кількість, результат і різноманітних складних питань, що виникають у ході процедури скарг. Цей комітет складається щонайменше з трьох членів.

Комісія зі скарг.

Щоб розглянути кожну окрему скаргу, Правління Комітету із скарг створює комісію з трьох осіб. У цю комісію входитиме мінімум один представник Комітету зі скарг і два

призначених ситуативного члена. Ця комісія подає письмовий звіт до Правління Комітету зі скарг.

У ВИПАДКУ ПОЗОВУ, БУДУТЬ ПРИВЕДЕНІ НАСТУПНІ ОРГАНИ:

Апеляційний Координатор.

Апеляційний Координатор є дійсним членом ЄАГТ. Він визначає, чи є справедлива підстава для апеляції, а потім призначає Апеляційну Комісію, членом якої він буде.

Апеляційна комісія.

Ця Комісія складатиметься із трьох осіб: Апеляційний Координатор, член Етичної Комісії та незалежний учасник. Ця Комісія організує та проведе апеляційну процедуру та надасть звіт про отримані відомості.

Етичний комітет.

Етичний комітет створюється для підтримки апеляційного процесу. До нього також можна звертатися за консультацією з метою оцінки еквівалентності санкцій, запропонованих Комісія зі скарг. Цей Комітет подає членам щорічний звіт.

Виконавчий комітет.

Цей орган ратифікує будь-які суворі санкції та отримує повідомлення про будь-які процеси скарг та апеляцій у щорічному звіті, який зберігає анонімність.

Примітка: Клієнти членів ЄАГТ також повинні бути проінформовані про відповідний Етичний кодекс та Процедуру скарг.

C.1 Процедура Скарг

C.1.1 Нижченаведені процедури повинні створити форум для спілкування, висловлювання точок зору, розслідування, примирення та компенсації, в якому всі сторони, залучені до скарги, можуть отримати підтримку та бути почутими. Потенційно тут є три етапи:

1. неформальна зустріч між заявником та членом, проти якого подано скаргу, за участю незалежної особи (незалежних осіб) для сприяння процесу;

1. створення формальної Комісії зі скарг, що складається із трьох членів;

1. формальна скарга.

C.1.2 Скарги повинні бути подані наскільки можливо незабаром після події події, що стала основою для скарги. Скарги щодо подій, з дати яких минуло понад 7 років до першого звернення до Голови Етичного комітету, не прийматимуться до розгляду. Скарги щодо відносин, що вводять в оману та залежність, наприклад, сексуальне зловживання, розглядатимуться з терміном давності до 10 років.

C.1.3 Сторона, проти якої подається скарга, повинна перебувати у членстві ЄАГТ на момент вчинення порушення Етичного кодексу та/або Професійної практики, про яку заявляється. Індивідуальні члени не можуть відмовитися від членства в ЄАГТ під час процесу скарги або апеляції.

C.1.4 Скарги щодо юридичних, статутних чи комерційних договірних питань не є відповідальністю Етичного Комітету.

C.1.5 У випадку, якщо Заявник не знає точно, чи є у нього законні підстави для подання скарги, він може звернутися до Секретаря ЄАГТ, який організовує його зустріч із Комітетом зі скарг, щоб обговорити це питання.

C.1.6 У разі, якщо будуть очевидні докази випадку серйозного професійного порушення поведінки та/або серйозного кримінального правопорушення, відомості про яке будуть отримані від самого професіонала або з іншого джерела, буде процедура формальної скарги.

C.1.7 Якщо є підстави для скарги або скарги проти члена ЄАГТ, заявник подає свою скаргу секретареві Виконавчого Комітету. Цей секретар зареєструє скаргу та підтвердить отримання цієї скарги заявнику та члену, проти якого подано скаргу, протягом семи робочих днів. Потім секретар передасть скаргу Голові Комітету зі скарг.

C.1.8 Комітет зі скарг зв’яжеться із заявником протягом чотирнадцяти робочих днів, щоб обговорити можливості та доступні для заявника процедури. Цей член Комітету, як перший крок, вітатиме вступ заявника до неформального діалогу з членом, з метою знаходження взаємно задовольняючи угоди для вирішення ситуації.

C.1.9 У разі, якщо такий неформальний діалог неможливий, або не приносить рішення, цей же член буде наполегливо рекомендувати, щоб були призначені два медіатори, які не обов’язково є членами ЄАГТ, і кандидатури яких будуть прийнятні для обох сторін, для проведення медіації у переговорному  процесі між сторонами.

C.1.10 У випадку, якщо медіація відкинута або не ухвалює рішення, заявник може подати формальну письмову скаргу на ім’я Голови Комітету з скарг ЄАГТ. Член Комітету зі скарг, який вже був задіяний у цьому процесі, має самоусунутись від подальшої участі у цьому процесі. Комітет із скарг може повернути заяву заявнику для подальших прояснень формату та/або змісту скарги. Цього разу член, проти якого висунуто скаргу, отримає письмове повідомлення про це.

C.1.11 Комітет зі скарг наскільки можна швидко визначить, чи містить скарга достатньо підстав для подання офіційної скарги. Якщо це так, то Голова зареєструє скаргу та підтвердить її отримання заявнику. Якщо Комітет із скарг визначить, що скарга не містить достатніх підстав, то Голова повідомляє заявника про свою оцінку.

C.1.12 У випадку, якщо скарга прийнята, її копія надсилається члену, проти якого висунута скарга, одночасно з повідомленням заявника. Очікується, що цей член направить письмову відповідь на скаргу протягом 21 робочих днів з моменту отримання на ім’я Голови Комітету зі скарг, який перенаправить копію заявнику.

C.1.13 Голова призначає Комісію зі скарг, у складі трьох членів, щоб розглянути цю конкретну скаргу.

До складу Комісії входитиме мінімум один член Комітету за скаргами та до двох ситуативно призначених членів. Щонайменше один учасник повинен бути не з числа членів ЄАГТ. Голова докладе всіх зусиль, щоб створити Комісію, яка буде наскільки це можливо неупередженою. На процес створення комісії приділяється 21 робочий день. Якщо можливості членів або інші практичні міркування перешкоджають створенню Комісії, про це має бути повідомлено і додаткові 21 робочий день мають бути надані для продовження процесу.

C1.14 Комісія за скаргами повідомляє обидві сторони про арбітражну зустріч. Зазвичай це передбачає зустріч віч-на-віч Комісії та обох сторін. Якщо це неможливо, Комісія зі скарг визначить альтернативну форму вербальної комунікації в розумних часових рамках.

C.1.15 Заявник і член, проти якого висунута скарга, мають право вибрати собі за одним радником/помічником, який буде в їх розпорядженні під час арбітражу. Радники/помічники не уповноважені виступати безпосередньо перед Комісією.

C.1.16 Комісія зі скарг бере на себе відповідальність за те, щоб процес арбітражу був записаний на аудіоносії. Аудіозаписи та письмові матеріали будуть передані Голові Етичного комітету і будуть зберігатися доти, доки питання буде вирішено, потім вони будуть стерті та знищені.

C.1.17 Комісія зажадає всю документацію, що стосується справи, не пізніше, ніж за 21 робочий день до початку арбітражної зустрічі, з тим, щоб матеріали могли бути також передані другій стороні та Комісії.

C.1.18 Комісія зі скарг направить письмовий звіт про арбітражну зустріч та свої рекомендації Голові Комітету зі скарг протягом 10 робочих днів. Копії звіту будуть передані Головою Комітету з Скарг Голові Етичного Комітету, заявнику та члену, проти якого висунуто скаргу, протягом одного тижня після його отримання. Етичний комітет знаходиться у розпорядженні для отримання консультації щодо адекватності санкцій, запропонованих Комісією зі скарг.

C.1.19 Звіт прояснить природу скарги, які процедури були виконані та який результат процесу для обох сторін. Можливі висновки з боку Комісії такі: що питання вирішено до розумному задоволенню всіх сторін; що подальших дій робитися не буде; що скарга не задовольняється у будь-якому відношенні; що скарга задовольняється повністю чи частково. Якщо скарга задовольняється, то звіт має містити конкретні вказівки на те, чи всі положення виявлених порушень Етичного Кодексу та Практики були задоволені.

Комісія зі скарг може рекомендувати будь-які подальші санкції, лише якщо скарга задовольняється у будь-якому відношенні: додаткова супервізія, перегляд практики члена, подальше навчання, винесення формального попередження та вимоги, щоб член припинив певний вид своєї роботи. Припинення або припинення членства можуть бути рекомендовані у разі серйозних професійних порушень поведінки, таких як вступ до активних сексуальних відносин з клієнтом.

Комісія зі скарг має вказати тимчасові рамки, до яких мають бути виконані санкції. Етичний Комітет несе відповідальність за моніторинг цього процесу та подання звіту Виконавчому Комітету ЄАГТ, коли санкції будуть виконані.

C.1.20 Результати скарг, які були задоволені, будуть повідомлені Виконавчій Раді. Рекомендації щодо припинення чи припинення членства будуть повідомлені Виконавчому Комітету Ради для ратифікації. Заявника і члена, проти якого було подано скаргу, буде повідомлено про задоволення скарги протягом 21 робочих днів після зустрічі Комісії. Член, проти якого подано скаргу, буде повідомлено про будь-які санкції, які він має виконати, та про час, відведений на їх виконання. Потім потрібна ратифікація Виконавчого Комітету, сторони будуть повідомлені протягом 10 робочих днів про наступну зустріч Виконавчого Комітету.

C.1.21 Зазвичай процес скарг передбачає комісійний збір. Цей збір та пов’язані з процесом витрати оплачуються заздалегідь заявником, і якщо скарга визнана обґрунтованою, то член, проти якого висунута скарга, відшкодовує заявнику витрати. Актуальний комісійний збір становить 300 євро для заявників із країн Західної Європи та 150 євро для заявників із країн Східної Європи. Якщо заявник вирішує подати офіційну письмову скаргу, він одночасно вносить до ЄАГТ цю суму як депозит.

C.2 Процедура апеляцій.

C.2.1 Член, проти якого подано скаргу, а також заявник, можуть подати апеляцію на рішення Комісії зі скарг. Рішення подати апеляцію має бути направлене до Голови Етичного комітету протягом 15 робочих днів з моменту отримання звіту Комісії зі скарг.

C.2.2 Апелянт повинен надати ясні та переконливі причини, чому необхідно підтримати його думку, що одну або обидва нижченаведені умови були дотримані:

– результат скарги відповідає ситуації.

– що опубліковані процедури з управління скаргами не були дотримані настільки, що це призвело до прийняття будь-яким чином упередженого рішення.

C.2.3 Апеляція розглядається Апеляційним Координатором, чиє завдання – визначити, чи є справедливі підстави для апеляції. Апеляційний Координатор є незалежним членом ЄАГТ, котрого призначають шляхом загального голосування під час засідання членів.

C.2.4 Процедура апеляції передбачає таку саму структуру комісійних зборів, що й процедура скарг.

C.2.5 Якщо апеляція прийнята Апеляційним Координатором, він повідомляє про це обидві сторони. Рішення про присутність обох сторін залишатиметься на розсуд Апеляційної комісії.

C.2.6 Апеляційна комісія скликається Апеляційним Координатором. Вона складатиметься з трьох членів: Апеляційний Координатор, член Етичного Комітету та Голова, який буде незалежним учасником, переважно з юридичним досвідом. Буде приділено максимально можливу увагу тому, щоб не було конфлікту близьких персональних чи професійних кордонів.

C.2.7 Усі документи та аудіозаписи, які були створені та отримані під час процедури скарги, мають бути передані Апеляційній комісії. (Додаткові матеріали – усні чи письмові – не можуть бути додані до скарги жодною зі сторін).

C.2.8 Під час організації та проведення апеляції члени Комісії можуть обрати роботу за допомогою відеоконференції, враховуючи обмеження щодо переміщення. Передбачається, що процедура апеляції має бути завершена протягом 30 робочих днів з моменту ухвалення апеляції.

C.2.9 Рішення Апеляційної комісії буде повідомлено у письмовій формі Голові Етичного Комітету, Голові Виконавчого Комітету та Апеляційному Координатору. Апеляційний Координатор повідомить апелянта(-ів) про ухвалене рішення протягом 7 робочих днів. Це рішення буде остаточним і зобов’язує до виконання всі сторони, яких це стосується.

C.2.10 Усі докази та інші письмові документи та свідоцтва з апеляції зберігатимуться відповідно до юридичних нормативів.

Зміни ухвалені на голосуванні зборами членів ЄАГТ у Белграді, 13 вересня 2008 р.

Переклад з англійської Т. Варвінської